Help
Options
Didn't know it?
click below
click below
Knew it?
click below
click below
Don't Know
Remaining cards (0)
Know
retry
shuffle
restart
0:00
Embed Code - If you would like this activity on your web page, copy the script below and paste it into your web page.
Normal Size Small Size show me how
Normal Size Small Size show me how
богдан задовбан
гуменюк задовбала зі своїми тестами
| Question | Answer |
|---|---|
| Природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності вивчає | гнесеологія |
| Сукупність конкретно-історичних когнітивних і ціннісних засобів пізнання, що визнані науковим співтовариством і забезпечують реалізацію наукової діяльності – це | парадигма |
| Міждисциплінарна концепція самоорганізації складних систем у процесі їх еволюції – це | синенергетика |
| Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого | соціального інституту |
| Узагальнений опис даних спостереження та експерименту у вигляді безлічі фактів і феноменологічних законів | емпіричне знання |
| Форма наукового пізнання, яка відображає зв'язки і закономірності дійсності та спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність та суб'єктивну мету її перетворення – це | ідея |
| Система достовірного, об’єктивного, доведеного, перевіреного практикою знання сутнісних характеристик певного фрагменту реальності | теорія |
| Логічно-системний опис властивостей, відносин і законів певної множини ідеальних об'єктів | теоретичне знання |
| Форма і засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена | гіпотеза |
| Форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтоване і в основному доведене вираження основного змісту теорії | концепція |
| Аксіологія - це теорія | цінностей |
| Синергетика як теорія, досліджує системи складні, а саме | самоорганізуючі |
| Назвіть хронологічні рамки періоду розвитку некласичної філософії | друга пол. ХІХ–ХХ ст. |
| Науку кінця ХХ – початку ХХІ ст. називають | постнеклачною |
| Започаткований французьким філософом О. Контом, філософський напрям, що об`єднав ті течії, школи, концепції, які у розв`язанні філософських проблем надавали перевагу не абстрактно-метафізичним підходам, а науковим засобам або «позитивному» знанню | позитивізм |
| Виокремлюють два типи класифікації знання | структурний та дискриптивний |
| Поняття науки містить три складові | Наукові знання, діяльність, соціальні інститути |
| Провідний елемент наукового простору, впорядкована в просторі й часі знаково-символічна система вираження пізнавальної діяльності людини | Наукове знання |
| Фрагмент (частина) будь-якої реальності (природної, соціальної, суб’єктивної, розумової, душевної та ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність | об'єкт пізнання |
| Основне завдання наукового пізнання - це відкриття | об'єктивних законів дійсності |
| Елементи, що складають основу наукового знання, що відбивають об'єктивні властивості речей і процесів | наукові факти |
| Фундаментальне знання з соціальногуманітарних наук та природничих математичних наук, філософські принципи і підстави, етичні, економічні та екологічні регулятиви і обмеження, оцінювання соціального і практичного характеру | метатеоретичне знання |
| Інтуїтивне пояснення явища без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сутності зв’язків, на базі яких робиться висновок | Наукова ідея |
| Система усталеного, організовано впорядковано достовірного знання, апробованого практикою | Парадигмальне знання |
| Загальнонаукові методи дослідження поділяють | Емпіричні та теоритичні |
| Основним здобутком схоластики, яка оформилася у ІХ–ХІІ ст., є | вдосконалення логічного апарату |
| Метод наукового пізнання, в якому різні елементи з’єднуються не механічно, а узагальнюючо-аналітично виділених у відповідності до вивчення особливостей об’єкта | синтез |
| Метод наукового пізнання, коли є рух нашого мислення від загального до часткового, окремого | дедукція |
| Метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне | індукція |
| Метод мисленого відволікання частини властивостей, зв’язків, відношень об’єкта пізнання, з метою його спрощення і виділення найістотніших і найсуттєвіших ознак | абстрагування |
| Особливий пізнавальний прийом, при допомозі якого вивчені властивості одних об’єктів переносяться на інші | аналогія |
| Некласична наука характеризується | Залежністю наукової картини об'єкта від методів його дослідження |
| На емпіричному рівні пізнання дослідник орієнтується на | Вивчення явищ та поверхневих, чуттєво-фіксованих зв'язків між нимим |
| На теоретичному рівні пізнання дослідник орієнтується на | Розкриття сутнісних причин та зв'язків між явищами |
| Постнекласична наука характеризується такою рисою, як | Формуванням дисциплінарної структури науки |
| Появу класичного природознавства, коли усі наукові досягнення вбудовувались в загальну галієвсько-ньютонівську картину світу, знаменувала | Наукова революція XVII ст. |
| До дисциплінарної організації та диференціації науки призвела | Наукова революція кінця XVIII - початку XIX століття |
| Об’єктом якої науки стають «людинорозмірні» комплекси, невід’ємним компонентом яких є людина? | Постнекласичної |
| Складні, складноорганізовані системи, надскладні системи, що спроможні до самоорганізації досліджує | постнекласична наука |
| Форма мислення, в якій відбиваються істотні ознаки одноелементного класу чи класу однорідних предметів | поняття |
| Форма мислення, в якій що-небудь стверджується чи заперечується про предмети, їхні властивості чи відносини | судження |
| Форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень, названих посилками, за визначеними правилами виходить висновок | умовивід |
| Уявне встановлення подібності чи відмінності предметів за істотними чи неістотними ознаками | порівняння |
| Уявне розчленовування предметів на їхні складові частини, уявне виділення в них ознак | аналіз |
| Логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом (видового) до поняття з ширшим обсягом (родового) шляхом збіднення його змісту, тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових ознак | узагальнення |
| Виведення одного знання з іншого, істинність якого була раніше встановлена і перевірена людською практикою | доказ |
| Міркування, аргумент, який спирається на розум і логіку | інтуїція |
| Наукове дослідження починається з | формулювання проблеми |
| Найбільш розвиненою формою наукового пізнання є | теорія |
| Структурно методологія наукового пізнання містить два змістовно відмінні елементи | Онтологічний та гносеологічний |
| Сукупність будь-яких елементів, одиниць, частин, об’єднувальних за спеціальною ознакою, призначенням | система |
| Емпіричний метод порівняння – це пізнавальна операція | Що лежить в основі умовиводів щодо схожості чи відмінності об'єктів |
| Методи наукового пізнання за ступенем загальності і сфери дії поділяють на три основні групи | Філософські методи, загальнонаукові методи, часткові методи наук (внутрішньо- та междисціплінарні) |
| У структурі загальнонаукових методів можна виділити такі три рівні | Методи емпіричного дослідження, методи теоретичного пізнання, загальнологічні методи і прийоми дослідження |
| До методів емпіричного дослідження відносять | Спостереження, експеримент, порівняння, опис, вимірювання |
| До методів теоретичного пізнання відносять | Формалізація, аксіоматичний метод, гепотико-дедуктивний метод, сходження від абстрактного до конкретного |
| Емпіричний метод опису – це пізнавальна операція | Що полягає у фіксуванні результатів досліду (спостереження чи експерименту) за допомогою певних систем позначень |
| Назвіть структурні елементи теорії | Факти, категорії, аксіоми, постулати, принципи |
| Принцип – це | Головне вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки чи світогляду |
| Сукупність дії багатьох законів; система істотних, необхідних загальних зв'язків, кожна з яких складає окремий закон – це | Закономірність |
| Метод теоретичного дослідження та побудови наукової теорії, за яким деякі її твердження беруть як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводять з них шляхом міркування за певними логічними правилами - це | Аксіоматичний метод |
| Метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних явищ та переході від знання загальних закономірностей до окремого його прояву | Гіпотеко-дедуктивний метод |
| Методика – це фіксована сукупність прийомів | Практичної діяльності, що призводить дот заздалегідь визначеного результату |
| Елемент, що конституює науку, і водночас основна її цінність | Істина |
| Пізнання законів розвитку природи і суспільства, їх вплив на предмети та явища, їх властивості та відношення, що виконується за допомогою логічного та абстрактного мислення - це мета | науки |
| Напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму | емпіризм |
| Спосіб встановлення істини шляхом відповідності чи невідповідності відчуттям | Верифікація |
| Система поглядів, згідно з якими вищою цінністю проголошується людина та її право на свободу, щастя й розвиток і прояв своїх здібностей; ідейний напрям культури епохи Відродження | Гуманізм |
| Вища форма цілеспрямованого й узагальненого пізнання суб'єктом істотних зв'язків і відносин між предметами і явищами, а також у творенні нових ідей і програмуванні дій | Мислення |
| Світоглядно-мистецький напрям ХХ ст., що ґрунтується на запереченні методів, зразків, норм класичного мистецтва, утвердженні суб'єктивізму і формалізму | Модернізм |
| Спосіб мислення, що спрямований на осмислення й усвідомлення пізнавального акту й пізнання внутрішнього світу людини | Рефлексія |
| В основі яких знань лежить переважно розуміння, або взаєморозуміння, яке розкриває сутність буття людини і світу і сприяє розвитку духовних загальнолюдських цінностей? | Гуманітарних |
| Яка наука є сучасною наукою, яка характеризує новий тип об'єктів, методологічних підходів, постнекласичної раціональності, організації пізнавальної діяльності та організації наукових досліджень? | Постнекласична |
| Яке пізнання - пізнання соціальних реалій життєвого середовища людей - постає як необхідна умова його налагодження відповідно природи і призначення людини? | Соціальне |
| Цілеспрямований процес, що забезпечує вирішення чітко визначених пізнавальних завдань, поєднаних метою пізнавального процесу | Наукове пізнання |
| Знання, яке, по суті, правильне, але не повно відображає дійсність і надає їй всебічного вичерпного образу | Відносна істина |
| Зміст знань, який тотожний своєму предмету і який не буде спростовуватися подальшим розвитком пізнання та практики | Абсолютна істина |
| Істина виражає сутнісний зміст та безпосередню мету пізнавального процесу і характеризує його результат - ... як адекватне відображення суб'єктивної й об'єктивної реальності у свідомості людини | Знання |
| Структурним елементом методології є ... - систематизована сукупність дій, які необхідно здійснити, щоб вирішити певне завдання або досягти певної мети; спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі | Метод |
| Яке знання це система усталеного, організовано впорядковано достовірного знання, апробованого практикою у широкому сенсі цього слова | Парадигмальне знання |
| Сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об'єктів як систем | Системний підхід |
| Основною рисою якої науки є людиновимірність? | Постнеокласичної |
| Загальні методи пізнання поділяють на три групи | Методи емпіричного дослідження; Методи теоретичного дослідження; Методи, що використовуються на емпіричному і теоретичному рівнях |
| Три рівні методологічних принципів науки | Філософські; Загальнонаукові; Конкретнонаукові |
| Методи емпіричних досліджень | Спостереження; Порівняння; Вимірювання |
| Методи теоретичних досліджень | Аксіоматичний метод; Історичний і логічний методи; Системний метод |
| У НАН України функціонують три секції | Суспільних і гуманітарних наук; Хімічних і біологічних наук; Фізико-технічних і математичних наук |
| Гіпотези бувають | Описовими; Пояснювальними; Описово-пояснувальними |
| Гіпотеза | Наукове припущення, висунуте для пояснення певних явищ (процесів) або причин, які зумовлюють такий наслідок |
| Закон | Внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їхній закономірний розвиток |
| Наукова ідея | Інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації |
| Теорія | Вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища |
| Наукове дослідження | Процес вивчення визначеного об'єкта з метою розкриття закономірностей його і перетворення в інтересах суспільства |
| Пізнання | Процес цілеспрямованого активного відображення |
| Умовивід | Розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться судження, яке певним чином пов'язане з вихідним |
| Судження | Думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується що-небудь |
| Наукова концепція | Система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднанні певною головною ідеєю |
| Поняття | Думка, виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ |
| Науковий факт | Подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження |
| Методологія наукового пізнання | Вчення про принципи, форми і способи науково-дослідної діяльності |
| Методологія науки | Система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання |
| Мета наукового дослідження | Визначення конкретного об'єкта й всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання |
| Наукове пізнання | Галузь людської діяльності, результатом якої є наукове знання |
| Методика | сукупність способів і прийомів пізнання |
| Спостереження | Система фіксації і реєстрації властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта |
| Вимірювання | Система фіксації і реєстрації кількісних характеристик вимірюваного об'єкта |
| Опис | Систематизація даних, отриманих в результаті спостереження, експерименту, вимірювання |
| Синтез | З'єднання окремих сторін, елементів, властивостей, зв'язків досліджуваного об'єкта та його вивчення як єдиного цілого |
| Індукція | Метод дослідження, за допомогою якого судження ведуться від фактів до конкретних висновків |
| Дедукція | Метод дослідження, який дає можливість за допомогою аналізу загальних положень і фактів перейти до часткових і поодиноких висновків |
| Моделювання | Метод дослідження об'єктів, процесів і явищ на їх моделях |
| Наукова проблема | Сукупність задач, яка охоплює значну область досліджень |
| Тема | Наукове завдання, яке охоплює певну галузь наукового дослідження |
| Збірник | Видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей |
| Періодичні видання | Журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки |
| Стандарти | Нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до продукції, її розробки, виробництву та застосуванню |
| Апробація | Опубліковані результати наукового дослідження, а також виголошені та опубліковані за результатами науково-практичних конференцій |
| Видання | Документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом |
| Наукове видання | Видання результатів теоретичних і (або) експериментальних досліджень |
| Наукова стаття | Наукова робота, в якій викладено проміжні або кінцеві результати наукового дослідження |
| Аналіз | Метод наукового пізнання, який надає змогу поділяти об'єкт дослідження на складові елементи з метою вивчення його структури, окремих ознак |
| Абстрагування | Розумовий відхід від несуттєвих властивостей, відношень об'єктів, що досліджуються, з одночасним виокремленням їхніх суттєвих властивостей, ознак, які цікавлять дослідника |
| Узагальнення | Логічний процес і результат переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального |
| Аналогія | Метод наукового пізнання, за допомогою якого від схожості об'єктів певного класу за одними ознаками роблять висновок про їхню схожість і за іншими ознаками |
| Формалізація | Метод вивчення об'єктів шляхом відображення їхньої структури за допомогою штучних мов, наприклад, мовою математики |
| Порівняння | Процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності |
| Експеримент | Створення контрольованих і керованих штучних умов або використання природних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей і суперечностей |
| Історичний метод | Розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей і суперечностей |
| Наукова діяльність | Інтелектуальна творча праця, що спрямована на здобуття та використання нових знань |
| Університет | Багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий вищий навчальний заклад , що провадить інноваційну освітню діяльність |
| Коледж | Галузевий вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям ступенем молодшого бакалавра |
| Академія | Галузевий вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань |
| Комунікація | Взаємозв'язок суб'єктів із метою передавання інформації, узгодження дій, спільної діяльності |
| Результат навчання | Компетентності, які здатна продемонструвати особа після завершення навчання |
| Уміння | Здатність застосувати знання для виконання завдань і розв'язання проблем |
| Навички | Дія, сформована шляхом повторення і характеризується високою мірою осягнення і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю |
| Доказ | Необхідна наступна стадія і форма, у якій існує і розвивається наукове знання |
| Об'єкт | Сукупність зв'язків, відносин і властивостей, що існують об'єктивно в теорії і практиці і служать джерелом необхідної для дослідника інформації |
| Предмет | Охоплює тільки ті зв'язки та відношення, що підлягають безпосередньому вивченню в зазначеній роботі, встановлюють межі наукового пошуку |
| Проблема | Категорія, що досліджує щось невідоме науці, яке належить відкрити, довести |
| Розрізняють дві основні групи наукових досліджень | Фундаментальні і прикладні |
| Прикладні наукові дослідження - це | Наукова й науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття й використання знань для практичних (!) цілей |
| Система наукових знань складається з таких основних елементів | Теорія, закони, гіпотези, поняття й наукові методи |
| Теорія - це | Вчення про узагальнений практичний досвід |
| Система достовірного, об'єктивного, доведеного, перевіреного практикою, знання сутнісних характеристик певного фрагменту діяльності - це | Теорія |
| Методологія дослідження | Сукупність конкретних прийомів і способів для проведення будь-якого наукового дослідження |
| Об'єктами інформаційних відносин є | Документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я |
| Об'єктивація | Перетворення суб'єктивного в об'єктивне, що відбувається у діяльнісному процес |
| Неоплатонізм | Напрям античної філософії в пізньоелліністичну епоху, що став логічним поєднанням ідей платонізму, аристотелізму та неопіфагореїзму |
| Онтогенез | Індивідуальний розвиток особистості, всі сукупність її трансформацій від народження до смерті |
| Ефективність | співвідношення зусиль з очікуваннями чи отриманим результатом у площині оптимізації чи зменшення витрат на його досягнення |
| Опосередкована комунікація | Комунікація між ученими через ознайомлення з результатами досліджень колег у межах наукових публікацій |
| Пряма комунікація | Безпосереднє спілкування фахівців, зайнятих у науково-дослідницькому процесу |
| Вертикальна комунікація | Комунікація між керівником науково-дослідницьких програм чи проєктів і їхніми виконавцями |
| Абсолютний ідеалізм | Напрям англ. ідеалістичної філософії, однією з засад якої є адаптування філософських ідей Гегеля до номіналістичної та емпіричної традиції англ. філософії |
| Абстрактне і конкретне | Категорії, які розкривають відношення мислення до дійсності і розвиток самого мислення |
| Діалектика екзистенційна | Філософська теорія взаємозв'язків і розвитку існування, внутрішнього життя (переживання) людини |
| Внутрішнє і зовнішнє | Фундаментальні категорії, які відбивають структуру феноменального світу людини та світу, що її оточує |
| Універсум | Світоглядна категорія, що виражає всеохопне буття в його єдності, повноті, самодостатності |
| Тріада | Зовнішня форма діалектичного методу, полягає у покладанні тези, висуненні антитези і подальшому їх синтезі |
| Діалектична логіка | Наука про філософське мислення створена Гегелем і викладена ним у творі "Наука логіки" |
| Догматизм | Методологічна позиція суб'єкта, який послідовно дотримується в пізнанні застарілих поглядів (ідей, теорій, норм та правил) |
| Тотальність | Категорія для характеристики буття як повноти, єдності, багатоманітності його проявів |
| Трансцендентальна логіка | Неформальна логіка, створена Кантом для з'ясування структури пізнання та його меж |
| Сутність та існування | Взаємопов'язані категорії онтології, що характеризують внутрішній і зовнішній аспекти буття |
| Скептицизм | Гносеологічна позиція, яка полягає в сумніві щодо існування істини і надійних критеріїв її встановлення |
| Постмодернізм | Термін для позначення ідеології мистецтва, зо почало формуватися в 60-70 роки ХХ ст. під впливом кризових явищ |
| Прагматика | Розділ семіотики, в якому тематизується застосування мови або інтерпретація знаків водночас із суб'єктом цієї інтерпретації |
| Постулат | Аксіоматичне твердження, що змістовно виділене серед інших аксіом теоретичної системи і передує доведенню їх тверджень |
| Політеїзм | Форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам |
| Патристика | Теологічний термін, що позначає континуум вчень "отців церкви" - теологів, філософів у добу від 1 століття по 8 |
| особистість | Аспект внутрішнього світу людини, що характеризується унікальністю та відкритістю |
| Персоналізм | Напрям філософії друг. половини ХХ ст., що визнає особистість первинною творчою реальністю і вищою цінністю буття |
| Перцепція | У сучасній психології і філософії те саме, що й сприйняття |
| Неогегелянство | Напрям філософії кін. ХІХ - поч. ХХ ст., якому притаманне прагнення створити цілісний світогляд на засадах нової інтерпретації класичної філософії |
| Неокатіанство | Напрям у філософії, що виник у 60-их роках ХІХ ст., який головні філософські проблеми пропонував вирішувати на основі повернення до філософії як теорії пізнання і дії |
| Тлумачення | Одне з понять, яким позначається смислотворча діяльність у культурі |
| Неоконсерватизм | Напрям у сучасній політичній філософії та ідеології, репрезентований численними течіями, версіями і рухами |
| Негативна діалектика | Перебільшення заперечення, несумісність протилежностей, мінливість понять і явищ |
| Натуралізм | Уявлення про світ, згідно з яким природа є єдиним універсальним принципом пояснення всього сущого |
| Небуття | Заперечення буття |
| Натурфілософія | Тлумачення природи, умоглядне вчення про природу як цілісність |
| Механіцизм | Система світоглядних орієнтацій, згідно з якою зміни в світі мають у своїй основі механічні переміщення найдрібніших матеріальних часток |
| Модерн | Одна з епох європейської історії, яка стала найважливішою темою філософського, естетичного, культурологічного дискурсів |
| Метатеорія | Теорія, що аналізує властивості, структуру, методи, що логічні основи моделі та межі застосування іншої теоретичної системи |
| Монотеїзм | Форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному Богу |
| Конвенціоналізм | Філософська концепція, за якою наукові знання є лише продуктами певних домовленостей між науковцями |
| Логістика | На поч. ХХ ст. назва логіки формальної, досліджуваної математичними методами, зокрема з використанням аксіоматизації і формалізації |
| Логічний атомізм | Ідеалістичне вчення про тотожність струкури мови і структури дійсності, засноване на поч. ХХ ст. Расселом і Вітгенштайном |
| Логічна семантика | Розділ, що вивчає інтерпретації формальних та природничих мов шляхом їх формального опису в математичних термінах |
| Бібліотечно-бібліографічна класифікація | Бібліотечна класифікація документів, заснована на системі таблиць ідентифікаторів |
| Інформаційні ресурси науково-технічної інформації | Систематизовані зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксовані на паперових та інших носіях |
| Навчальна література | Підручники, навчальні посібники, навчально-методична література |
| Достовірність | Достатня правильність, доказ того, що названий результат є істинним, правильним |
| Дипломний проєкт | Кваліфіковане навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання студента у вищому закладі освіти |
| Магістерська робота | Самостійна випускна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію |
| Дисертація | Спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня |
| Науковий журнал | Журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру |
| Авторський аркуш | Одиниця обліку друкованого твору, що береться для обрахунку праці авторів, перекладачів, редакторів |
| Наукова доповідь | Публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми |
| Реферат | Стислий виклад у письмовій формі суті певної наукової проблеми або питання |
| Рецензія | Найпоширеніша форма аналітико-оціночного аналізу наукової праці, в якій основний акцент робиться на недоліках |
| Відгук | Основний акцент роблять на позитивних сторонах наукового твору |
| Наукова новизна | Поняття, яке виражає ставлення до результатів наукового дослідження |
| Авторське свідотство | Документ установленого зразка, який виданий спеціальною державною установою і встановлює право автора на певний винахід |
Created by:
viederir